Deutsche Friedhofsgesellschaft

1

Хоча бажаємо ми спокою,
серце наше сповнене жалю.
Не допоможе споглядання твоїх страждань,
це був для нас найбільший біль.

Якщо подивишся ти в небеса вночі,
здаватиметься, що посміхаються зірки,
бо в одній з них живу і я,
бо на одній з них посміхаюсь я!
В одного тебе є зірка, що може посміхатись.

Не плачте,
все уже позаду,
звільнившись від страждань,
але лишіть мені в годину туги
побути з вами ще деякий час.

Отче небесний, хай буде воля твоя………………

Робив ти все,
що було в твоїх силах
і навіть більше.
Лиш спокій бажаний, о, Господи, спини наш біль.

Якимось чудом врятувавшись,
втішаємось тим, що нас чекає.
Господь із нами вранці і вночі,
і не залишить нас він кожен новий день.

Боролися, надіялися, однак втратили.

Коли втрачаєш сили,
це не смерть, це визволення.

Материнське серце перестало битись.

Найцінніший заповіт людини – це слід, який його життя залишило в наших серцях.

Ми дякуємо тобі за все, що ти для нас зробив (зробила). Ми сподіваємось, що повертаєшся до нашого Господа.

І коли я блукаю у темряві долини,
я не боюся , що зі мною щось трапиться, бо ти завжди зі мною.
Вкажи мені шляхи твої, та проведи мене дорогами твоїми.

Господь, початок і кінець у руках твоїх.

Я лежу і спочиваю з миром.

Одного дня не почнеться ранок, одного дня почнеться сьогодні, якому не буде кінця:
Вічність.

Туди. куди ти йдеш, туди хочу піти і я;
Там, де ти залишаєшся, я залишусь теж.
Твій народ – це мій народ,
твій Бог – це мій Бог.

Всі три: віра, надія, любов, але найвеличніша серед них все ж таки любов.

Господь, тобі я довіряю свою душу.

Не слід осміювати світ,
його не слід оплакувати
лише пізнати.

Хто живе у пам’яті любимих,
не мертвий, а лише далеко.
Той мертвий, про кого забули.